1 липня — пам’ятна дата для електроенергетики України. Цей день у 2019 році мав стати межею між старим зарегульованим минулим та новим ринковим майбутнім. Більшість експертів прогнозували, що з 1 липня 2019 року настане буквальний енергетичний колапс та «кінець світу». Втім, цього не відбулося. Але й ринок енергетики не став по-справжньому «світлим» і європейським.

Отож, що ми маємо? Другу річницю український енергоринок зустрічає з боргами і збитками:

Можливо, в Європі теж прийнято не платити за електроенергію на балансуючому ринку, не розраховуватися з ВДЕ і доводити до банкрутства всю генерацію? Але ні. Для прикладу, французький аналог «Енергоатому», компанія EDF, завершила 2020 рік з прибутком 16 млрд євро. Ціни на електроенергію в сусідніх з Україною державах перевищують 100 євро/МВтч і більше 100 доларів за тонну купується вугілля.

Модель ринку - як конструктор. Але з найкращого набору «Лего», замість красивого літака (якщо не дуже старатися), можна зібрати інше… зовсім не надихаюче…

Економічно необґрунтоване перерегулювання, непередбачуваність нормотворчих дій перетворили енергетику України практично на «випалену землю», інвестувати в яку ніхто з серйозних західних гравців не наважиться. А перевернуті з ніг на голову правила ринку роблять цей ринок незрозумілим та безглуздим.

Як це змінити? Відповідь проста: зібрати все по інструкції, один в один з європейським ринком, куди ми так прагнемо. Продав електроенергію — значить виробив. Уклав контракт - виконав з повним покриттям зобов’язань банківською гарантією. Прайскепи - європейські, антимонопольна відповідальність за змову і маніпуляції - європейська. Рецепт простий, але поки, на жаль, не затребуваний.

Українська енергетика має лише один шанс стати сучасною і незалежною - через європейські ринкові відносини. Будь-які інші комбінації, як показала дворічна практика, можуть лише додати у статистику збитків і взаємних боргів, за якими точно немає майбутнього.