Сьогодні атомна енергетика України відчиняє чергові двері на шляху нової віхи розвитку. Україні знадобилися роки та десятиліття, щоб остаточно усвідомити, що підтримка та розвиток атомної енергетики як стратегічно важливої галузі для країни є безальтернативною.

ЛЮДИ СПРАВИ

І цьому є кілька вагомих причин, багато з яких саме сьогодні стають цілком очевидними. Енергонезалежність та стабільна робота енергосистеми будь-якої держави можлива за дотримання трьох основних умов: наявності генеруючих потужностей (належного рівня ефективності та надійності), можливості прогнозувати виробництво електроенергії та її вартість. Атомна енергетика, на відміну від інших видів генерації, задовольняє всі ці умови, будучи базовою генерацією з високим ступенем надійності та ефективності.

В останні десятиліття додалася ще одна умова — вуглецева нейтральність. Боротьба зі зміною клімату змусила терміново шукати шляхи заміщення традиційної вуглецевої енергетики. І поки що єдиним таким видом генерації, в якому можна з упевненістю прогнозувати і виробництво, і вартість кВтгод, не дивлячись на погодні умови, клімат, є саме атомна енергетика.

Сьогодні атомну генерацію в Україні представляє "Енергоатом", який гідний того, щоб йому довірити енергетичну незалежність України, енергетичну безпеку, а ядерна галузь задовільняє потреби українців в електроенергії, щоб життя в країні було комфортним, а підприємства та промисловість мали всі необхідні енергоресурси для роботи.

Але так було не завжди. Варто зупинитись на тому, за яких умов відбувалося становлення атомної енергетики України. Ми пройшли 1986 р., квітень якого ознаменувався великою ядерною катастрофою на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Миттєво в Україні, як і в інших країнах, з'явилося різко негативне ставлення до ядерної енергії, оскільки аварії на ядерних об’єктах були, але таких масштабів, з великою територією забруднення, евакуацією та відселенням мешканців — не було. Це призвело до зневіри великої частини населення в безпеці атомної енергетики та взагалі можливості її подальшого існування. Згадайте, скільки блоків будувалося в цей момент в Україні: Одеса, Чигирин, Харків. І скільки залишилося недобудованих блоків та покинутих будівель? Я нагадаю, що за період з 1971 р. по 1995 р. в Україні було збудовано та введено в експлуатацію 17 енергоблоків АЕС та 7 перебували у стадії будівництва, тобто менше півтора року на один введений в експлуатацію енергоблок. І в один момент все зупинилось.

Чорнобильська катастрофа показала, що в країні був недостатній рівень культури безпеки. Аналіз причин аварій, які пройшли до цього в різних країнах світу, які розвивали атомну енергетику, також продемонстрував, що і в США, і у Великій Британії, і у Франції на ядерних об'єктах були ознаки недостатньої культури безпеки та легковажного ставлення, з якими фізики, експлуатаційники, конструктори почали ставитись до атомної енергії. Тобто Бог нам дав знання створювати цю енергію з розподілу ядра, і ми її освоїли, а потім вирішили, що вже тримаємо Бога за бороду, наслідком чого стали важкі аварії з тяжкими наслідками.

Але атомники України та світу відповідально сприйняли цей урок. Ми стали членами Всесвітньої асоціації експлуатуючих організацій, ми отримали доступ до світового досвіду організації управління нагляду, почали активно модернізувати власні системи безпеки, обладнання та в цілому змінили підхід до експлуатації. Поняття культури безпеки стало основоположним для всієї галузі.

У важкі роки, коли в нас були віялові відключення, працівники АЕС проявили найжорстокішу дисципліну та показали високий рівень експлуатації блоків, продемонструвавши, що на нас тримається електроенергетика країни. І коли настав час пускати нові ядерні об'єкти - шостий блок Запорізької АЕС, другий Хмельницької та четвертий Рівненської - ми змогли відновити довіру країни та наших співгромадян до галузі та атома в цілому. Багато хто ще пам'ятає, які протести, які маніфестації були на кожній атомній станції, але ми втрималися, виявили громадянську мужність, не дозволили зупинитися існуючому обладнанню та зберегли кваліфікований персонал.

Україна провела перевірку всіх атомних електростанцій через систему стрес-тестів, здійснила безпрецедентні за масштабами та обсягами заходи з заміни застарілого обладнання. На всіх атомних блоках, які зараз отримали ліцензію на продовження експлуатації, проведено найглибшу модернізацію. Були зроблені правильні висновки, і ми маємо зараз більш безпечну атомну електроенергію, ніж в часи будівництва наших енергоблоків.

І сьогодні я впевнений, що у нас є всі підстави ще раз продемонструвати свій досвід та вміння, адже ми встояли в тих умовах, підвищили рівень культури безпеки АЕС до найвищих стандартів, а наші здобутки є визнаними у всьому світі.

Саме зараз ми маємо право пропонувати країні свої можливості для подальшого розвитку ядерної енергетики та розраховувати на її підтримку.

Атомна енергетика — це та галузь, яка збереже Україну в числі високорозвинених, інтелектуальних та індустріальних держав світу, а атомники мають пишатися своїми здобутками, плануючи нові перспективні проекти, створюючи свої українські атомні енергоблоки, спираючись на багаторічний досвід України та світової ядерної спільноти.

І тепер можна сказати, що заява, яка прозвучала на початку цього матеріалу, не є хвалькуватою самовпевненістю. Колектив НАЕК "Енергоатом" бачить потребу країни в електроенергетичному розвитку, енергетичній та екологічній безпеці. За останні роки Компанія усвідомила, що має бути створено потужне науково-технічне та проектно-інженерне забезпечення розвитку атомної енергетики, організовано розвинений будівельно-монтажний комплекс, національне атомне енергомашинобудування та приладобудування. У нас є розуміння, як має бути організована підготовка інженерів та робітників, які мають бути необхідні знання та вміння, а головне — культура безпеки, що гарантує народу України неможливість повторення ні чорнобилів, ні фукусім. Колектив атомників може стати кваліфікованим замовником розвитку України та збереження її місця у числі передових інтелектуально і економічно розвинених країн.