Позиція Асоціації "УЯФ" та ГО "УкрЯТ" щодо ключових питань розвитку атомної енергетики

Асоціація «Український ядерний форум» та ГО «Українське ядерне товариство» розглянули Концепцію державної політики у сфері енергетики та захисту довкілля (далі Концепція), за розробку якої відповідає Мінекоенерго України відповідно до Програми діяльності Уряду. Нижче представлені пропозиції до Концепції, а також позиція щодо ключових питань розвитку атомної енергетики з метою спростування деяких помилкових і маніпуляційних тверджень, які містяться в цій Концепції. Просимо врахувати їх при доопрацюванні Концепції.
Позиція Асоціації «Український ядерний форум» та ГО «Українське ядерне товариство» щодо ключових питань розвитку атомної енергетики

1. Атомна енергетика – важлива складова вирішення проблеми по боротьбі зі зміною клімату.

У тексті концепції питанням декарбонізації та боротьби зі зміною клімату приділено багато уваги, що вочевидь відповідає світовій практиці. Водночас, необхідно зауважити, що ці питання розглядаються виключно через призму розвитку відновлювальної енергетики, яка є лише одним із видів низьковуглецевих технологій виробництва електроенергії.
Нижче для повноти картини представлений стислий огляд ключових світових тенденцій у сфері декарбонізації та боротьби зі зміною клімату (Global Energy & CO2 Status Report 2019, International Energy Agency.):
  • На сьогоднішній день 70% електроенергії у світі виробляється електростанціями на викопних видах палива;
  • Порівняно з 1985 р. виробництво електроенергії від сонячної та вітрової генерації збільшилося лише на 7%. Водночас, збільшення частки ВДЕ призводить до нестійкої роботи енергосистем і необхідності балансування за рахунок інших генеруючих потужностей.;
  • Частка низьковуглецевої електроенергії від загальних світових обсягів виробництва зменшилась на 3% порівняно з 1995 р. (BP Statistical Review of World Energy 2019);
  • Частка АЕС в загальному виробництві знизилась на 7% порівняно з 1995 р. (BP Statistical Review of World Energy 2018);
  • Минулого року кількість викидів CO2 у секторі енергетики збільшилась на 1,7%, і продовжує зростати, забруднюючи повітря і продовжуючи шкодити здоров'ю та життю людей.
Представлені дані переконливо свідчать про те, що декарбонізація економіки і боротьба зі зміною клімату за рахунок виключно відновлювальних джерел енергії неможлива і, навпаки, може призвести лише до збільшення викидів CO2. Яскравий приклад – Німеччина, де концепція Енергетичного переходу, яка протягом останнього десятиліття активно реалізовувалася і розглядалася громадськістю як загальносвітова модель екологічної трансформації енергетичного сектору, опинилась під загрозою провалу. Наразі через згортання атомної енергетики для забезпечення надійної роботи енергосистеми Німеччині доводиться балансувати потужності ВДЕ за рахунок вугільної генерації та імпорту електроенергії з Франції. Більш того, у 2018 р. уряд Німеччини відкрито визнав необхідність припинення процесу поетапної відмови від використання вугільного палива і невиконання прийнятих зобов'язань по скороченню викидів парникових газів до 2020 р.
У період з 2000 по 2019 рр. Німеччина збільшила частку ВДЕ у секторі енергетики з 7% до 35%, проте обсяги викидів парникових залишилися на тому ж рівні. 
Рисунок 1 – Наскільки ВДЕ допомагають скоротити викиди парникових газів у Німеччині?
Джерело: Enerdata/Clean Energy Wire, квітень 2019 р.
Тим часом, продовжуються протести громадян проти впровадження ВДЕ-генерації в сільськогосподарських районах країни. При однаковому обсязі виробництва електроенергії для розміщення СЕС потрібна площа земельних ділянок приблизно в 45 разів, а для ВЕС – в 230 разів більша ніж для АЕС.
На цьому фоні, зовсім іншу ситуацію можна спостерігати у Франції, де завдяки розвинутій атомній енергетиці при однакових обсягах виробництва електроенергії інтенсивність викидів СО¬2 в 10 разів нижча порівняно з Німеччиною.
Рисунок 2 – Питома вуглецемісткість електроенергії у Франції та Німеччині за 2018 рік
Джерело: http://environmentalprogress.org/global-overview
При оцінці вартості впровадження ВДЕ необхідно також враховувати ряд аспектів, пов’язаних з їх функціонуванням («The Full Costs of Electricity Provision» (2018), NEA OECD.):
1. Витрати на передачу енергії від ВДЕ набагато вище, ніж в інших видів генерації. Витрати на передачу для вітру приблизно в три рази перевищують витрати на передачу електроенергії від вугілля або ядерної енергії. Між тим, виробництво енергії від вітру доступно від 25% до 35% часу; сонця – від 10% до 25% часу.
2. При передачі електроенергії на великі відстані зростають витрати на обслуговування ліній електропередач. Як правило, відстань між тим, де виробляється відновлювана енергія, і тим, де вона споживається, може бути набагато більшою порівняно з традиційним виробництвом.
3. Нестабільність та мінливість ВДЕ. Є два підходи, які можна використовувати для вирішення цієї проблеми:
  • Суттєво перебудувати енергетичну систему на основі відновлювальних джерел енергії для виробництва достатньої кількості електроенергії, особливо в періоди значного попиту, наприклад, взимку.
  • Побудувати велику кількість додаткових сховищ, таких як акумулятори, для зберігання електроенергії протягом декількох місяців або навіть років для зменшення їх уривчастості.
Вартість кожного з цих підходів має бути включена в будь-яку модель, яка аналізує витрати і переваги від ВДЕ, якщо є намір значно збільшувати їх частку в загальному споживанні. За даними розрахунку (Clean Air Task Force (CATF), 2018), проведеного для штату Каліфорнія, в мережі, де 50% енергії отримано від ВДЕ, витрати на зберігання 1 кВт-г складуть $49. Із збільшенням частки ВДЕ витрати починають зростати експоненціально, і при 100% відновлюваної енергетики складають вже $1612 за 1 кВт-г.
4. Вартість утилізації вітряних турбін, сонячних батарей і накопичувачів повинна бути відображена в кошторисі витрат. Дуже часто витрати енергії на переробку матеріалів вище, ніж енергія, яка використовується при їх видобутку в первісному вигляді. Цю проблему необхідно враховувати при аналізі реальної вартості відновлюваних джерел енергії.
Зазначені обставини не тільки підтверджують занадто високу вартість переходу на ВДЕ-енергетику навіть для багатої і технологічно розвиненої Німеччини, а й ставлять під сумнів можливість країн, що розвиваються, слідувати аналогічним шляхом розвитку енергетики, включаючи відмову від викопних видів палива і атомної енергетики.
Найменшу кількість викидів парникових газів протягом усього свого життєвого циклу мають гідро, ядерна та вітрова генерації. При цьому на етапі експлуатації АЕС не спричиняють жодних викидів парникових газів. Сьогодні, ядерна енергетика дозволяє запобігти більш ніж 2 млрд. тон викидів СО2 на рік, що еквівалентно появі на автошляхах 400 млн. автомобілей.
Таким чином, для досягнення цілей боротьби зі змінами клімату і декарбонізації національної економіки має бути побудована економічно доцільна та екологічно збалансована енергосистема, яка буде враховувати всі переваги і ризики альтернативної енергетики, зможе забезпечити надійне і безперебійне енергопостачання і мінімізувати викиди парникових газів.

2. Атомна енергетика дозволяє Україні залишатись у колі технологічно високорозвинених країн світу, забезпечувати сталий економічний розвиток, гідну працю та високий науково-технічний потенціал.

На сьогоднішній день в Україні продовжує діяти модель, запроваджена ще в момент здобуття Україною незалежності. Політичні лідери та урядовці продовжують віддавати перевагу обіцянкам «низьких цін» для населення, турбуючись про електоральні рейтинги. Фактично енергетика, особливо ядерна енергетика, виступає джерелом забезпечення популізму.
лід відзначити, що наразі рівень викидів парникових газів в Україні нижчий, ніж ліміт, відведений в рамках Паризької угоди. При цьому потужності акумулювання енергії в промислових масштабах відсутні. Обладнання відновлюваної енергетики, передусім сонячної та вітрової, здебільшого імпортне. Тому ці інвестиції не сприяють покращенню платіжного балансу та створюють робочі місця в інших країнах.
Наразі в Україні діють найвищі в світі зелені тарифи на електроенергію від ВДЕ. Висока гарантована ціна продажу відновлюваної енергії визначає її привабливість як об’єкта інвестування. Для СЕС, введених в експлуатацію протягом 2018-2019 рр., зелений тариф затверджено розміром 0,15 євро за 1 кВт/год. Інвестиції у відновлювану енергетику захищені від девальвації національної валюти – платежі прив’язані до курсу євро. Безумовно, подібні умови є привабливими для інвесторів більше через високі ставки дохідності, аніж через зацікавленість у розвитку вітчизняної енергетики.
Якщо ж при нинішній системі перехресного субсидіювання і стимулювання ВДЕ їх частка в країні досягне частки ВДЕ в Німеччині, то електроенергія стане непомірно дорогою для українських споживачів. Домогосподарства просто не зможуть сплачувати рахунки за електроенергію, а більшість підприємств будуть змушені зупинити виробництво, оскільки собівартість продукції зросте настільки, що вона просто стане неконкурентоспроможною в порівнянні з продукцією інших країн.
Збереження частки ядерної генерації разом із поступовим розгортанням відновлювальних джерел енергії є найбільш оптимальним і збалансованим рішенням, і сприятиме якнайшвидшому переходу до низьковуглецевої економіки, що допоможе не лише пом’якшити наслідки зміни клімату, але і досягти інших цілей сталого розвитку, забезпечуючи доступ всіх споживачів до прийнятних за ціною, надійних, сталих і сучасних джерел енергії, гідну праця та економічне зростання, розвиток інновацій та інфраструктури, а також сталий розвиток міст та спільнот.

Для комплексної оцінки впливу ядерної галузі на економіку країни, соціальні аспекти та довкілля було ініційоване дослідження, яке здійснено в Україні вперше силами Асоціації ««Український ядерний форум»» та ГО ««Українське ядерне товариство»». Ознайомитися з ним можна за посиланням https://ukrns.org/ua/publikatsiji/item/1305-analitychnyi-zvit-vplyv-iadernoenerhetychnoho-kompleksu-na-rozvytok-ukrainy.

3. Діючі АЕС України відповідають найвищим міжнародним стандартам з ядерної безпеки.

Україна є членом МАГАТЕ з моменту створення цієї міжнародної організації (1957 р.) і стороною низки міжнародних конвенцій. Рівень безпеки ДП «НАЕК «Енергоатом» позитивно оцінюється міжнародними експертами протягом багатьох років:
  • на періодичних нарадах у МАГАТЕ щодо дотримання положень Конвенції з ядерної безпеки;
  • об’єднаної конвенції про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами;
  • при проведенні постійного моніторингу міжнародними експертами в рамках міжнародного співробітництва (при проведенні місій OSART, ASSET, PROSPER, SALTO, WANO).
У 2008 – 2009 рр. на всіх енергоблоках українських АЕС у рамках спільного проекту Україна–ЄС–МАГАТЕ 14 місіями експертів МАГATЕ була проведена унікальна за масштабами виконаних робіт комплексна оцінка безпеки всіх українських енергоблоків, яка встановила відповідність енергоблоків вимогам МАГАТЕ з ядерної безпеки.
На сьогодні основною програмою, в рамках якої забезпечується безпека українських енергоблоків, є Комплексна (зведена) програма підвищення рівня безпеки енергоблоків АЕС України (КзПБ).

4. Атомна енергетика є гарантом енергетичної безпеки країни, забезпечуючи більше половини від загального виробництва електроенергії.

Для України проблеми гарантування енергетичної безпеки були і залишаються одним із пріоритетів національної безпеки. Важливу роль у цьому відіграє наявний в Україні атомно-промисловий комплекс та його основний на сьогодні складовий елемент – атомна енергетика. Дане твердження базується на тому факті, що Україна має:
  • розвинену ядерну енергетику;
  • достатню сировинну базу урану та цирконію (які є базовими елементами для виробництва ядерного палива);
  • урановидобувну промисловість та дослідно-промислову базу виробництва цирконієвої продукції;
  • розвинене енергетичне машино- та приладобудування;
  • власний розвинений проектно-конструкторський комплекс;
  • науковий та технічний кадровий потенціал.
Більш того, значна частина вітчизняного енергетичного сектору України впродовж багатьох років була залежною від закупівель енергетичних ресурсів у Росії. Втрата об’єктів паливноенергетичного комплексу та перспективних територій для розробки ресурсів внаслідок анексії Криму і військових дій на Сході країни, пошкодження інфраструктури, а також тимчасове припинення постачання енергетичного вугілля із неконтрольованої українською владою території стали новими додатковими факторами, що значною мірою послабили рівень енергетичної безпеки країни.
У цих умовах атомна енергетика протягом останніх п’яти років забезпечувала більше половини загального виробництва електроенергії в Україні, а в окремі періоди більше 65%. У 2019 р. частка АЕС у загальному обсязі виробництва електроенергії становила 54,1%. Протягом року АЕС України було вироблено 83,2 млрд кВт*год електроенергії.
Стрімке збільшення питомої ваги ВДЕ в енергосистемі України призведе до проблем з її балансуванням. Основним негативним наслідком стане нарощення обсягів вугільної генерації і обмеження атомної з огляду на необхідність збільшення можливостей для балансування. Подібний підхід стане суттєвою перешкодою для подолання залежності від викопного палива й поліпшення екології в державі.

5. Держава досі не забезпечила належний розмір відрахувань і захист від інфляції та девальвації коштів, що перераховуються до Фонду зняття з експлуатації ядерних установок та Фонду поводження з радіоактивними відходами.

Для накопичення коштів на поводження з РАВ в Україні створений Державний фонд поводження з РАВ (далі - Фонд РАВ), який є складовою частиною Державного бюджету України. Фонд РАВ формується за рахунок сплати виробниками РАВ екологічного податку – збору за забруднення навколишнього середовища в частині утворення РАВ, включаючи вже накопичені РАВ, та їх тимчасове зберігання. Для експлуатуючої організації (оператора) АЕС сума збору нараховується пропорційно показникам виробництва електроенергії, а також об’ємам та активності РАВ, утворених раніше. У 2019 р. екологічний податок розраховувався для АЕС щоквартально на основі показників виробництва електричної енергії, з урахуванням ставки податку 1,27 коп. за 1кВт•год виробленої електроенергії, а також пропорційно до обсягу та активності утворених за квартал РАВ і фактичного об’єму РАВ, накопичених до 01.01.2009.
Основним наповнювачем Фонду РАВ є ДП «НАЕК «Енергоатом». Починаючи з травня 2009 року, ДП «НАЕК «Енергоатом» поквартально сплачував внески у Фонд поводження з РАВ. Загальний обсяг перерахувань ДП «НАЕК «Енергоатом» у Фонд поводження з РАВ з 2009 по 2019 рр. включно становить 7 млрд 662 млн. грн.
При цьому фактична передача РАВ АЕС на довгострокове зберігання та захоронення наразі не здійснюється в зв’язку з неготовністю оператора сховищ до їх прийому (ДСП «ЦППРВ» ДК «УкрДО «Радон»). Це пов’язано, перш за все, з нецільовим використанням коштів Фонду, у т. ч. на рівні КМУ, відсутністю контролю за діяльністю підприємств, що входять в сферу управління Державного агентства з управління зони відчуження, неефективністю державного управління в сфері поводження з РАВ.
Окремим проблемним питанням слід зазначити відсутність у ДАЗВ інфраструктури для довготермінового зберігання осклованих ВАВ від переробки ВЯП ВВЕР-440, що призвело до того, що вже починаючи з 01.01.2018 року ДП «НАЕК «Енергоатом» змушений здійснювати оплату за понаднормативне зберігання продуктів переробки у сховищах ФДУП «ВО «Маяк».
Аналогічна ситуація з Фондом зняття з експлуатації АЕС. ДП «НАЕК «Енергоатом» відраховує внески щорічно, однак, кошти Фонду використовуються Урядом на свій розсуд, внаслідок чого просто запроваджено механізм, за яким Енергоатом щорічно перераховує кошти до державного бюджету України, де вони знецінюються від інфляції та девальвації. За 40 років експлуатації АЕС України віртуально накопичено 4 млрд 722 млн. грн. (з 01.01.2005 р. по 01.01.2020 р.)
Для захисту коштів і вирішення проблеми зняття з експлуатації ядерних об’єктів та поводження з РАВ Уряд досі не забезпечив:
  • належний розмір відрахувань;
  • захист від інфляції.
На жаль, всі пропозиції ДП «НАЕК «Енергоатом» щодо впорядкування цих питань залишаються без уваги з боку Уряду. Зокрема, неодноразово оператор АЕС просив Уряд внести зміни до постанов КМУ щодо можливості інвестування коштів Фонду з метою збереження від інфляції та створити наглядову раду Фонду.


6. Ринок електроенергії в Україні має бути конкурентним для всіх суб’єктів ринку без виключення та обмежень.

1 липня 2019 р. в Україні був запроваджений новий ринок електроенергії, який є частиною міжнародних зобов'язань України з імплементації Третього енергопакету Європейського Союзу (ЄС).
Нова модель енергоринку ставила на меті запровадження конкурентних механізмів функціонування ринку електричної енергії, вільний вибір контрагентів та забезпечення права споживача вільно обирати постачальника електричної енергії. Проте, в дійсності Україна отримала викривлений ринок електроенергії з дискримінаційним характером по відношенню до окремих суб’єктів ринку, який протирічить принципам вільної конкуренції, світовій ринковій практиці та положенням Третього енергопакету ЄС.
Державні компанії, оператори об’єктів ядерної енергетики та гідроенергетики, у супереч принципам формування нової моделі ринку отримали «політично-соціальне» навантаження – спецобов’язки із забезпечення електроенергією за регульованим тарифом населення та підтримки розвитку відновлюваних джерел енергії в умовах нового конкурентного ринку електроенергії. Тим самим вони фактично були вилучені з конкурентного ринку електроенергії взагалі.
Головні причини деформації ринку електроенергії:
  • незавершеність процесу запровадження нової моделі ринку електроенергії у першу чергу через невиконання НКРЕКП статті 3 прикінцевих положень Закону України «Про ринок електричної енергії» в частині забезпечення відсутності перехресного субсидіювання між різними категоріями споживачів до дати початку дії нового ринку електричної енергії;
  • політичний вплив на роботу енергосистеми, великих генеруючих підприємств та заангажоване використання регуляторних механізмів;
  • некоректне впровадження ПСО;
  • історична дискредитація ядерної енергетики та використання окремими учасниками ринку монопольного становища.
Затримки із повноцінним запровадженням всіх сегментів енергоринку, обмеженнями ринкового ціноутворення у сегментах ринку і «політично-соціальне» навантаження (спецобов’язки) створюють серйозні проблеми для накопичення фінансового ресурсу для сталого розвитку ядерної енергетики. Останніми роками заборгованість ДП «Енергоринок» перед ДП «НАЕК «Енергоатом» становила 10-12 млрд. грн. Питання погашення цієї заборгованості досі не розв’язане, а ціна за якою ДП «НАЕК «Енергоатом» продає вироблену електроенергію, не дозволяє забезпечувати сталість розвитку компанії, навіть не відшкодовує у повній мірі експлуатаційні видатки. При цьому треба констатувати, що для ядерної енергетики складається парадоксальна ситуація, оскільки вона підтримує розвиток свого технологічного конкурента на ринку – зелену генерацію.
При цьому діюча на сьогодні політика підтримки відновлюваних джерел енергії передбачає обов’язкову закупівлю виробленої ними електроенергії, тим самим, при зростанні обсягів встановленої потужності ВДЕ зелена генерація буде заміщувати встановлені потужності АЕС.
Для вирішення перелічених недоліків нової моделі енергоринку і створення рівних конкурентних умов для всіх видів генерацій і підприємств усіх форм власності, держава має вжити такі заходи:
  • (1) Поетапно, за встановленим графіком та обсягами, скасувати механізм покладання спеціальних обов’язків, тим самим забезпечити зростаючу пропозицію електроенергії на всіх сегментах ринку, що посилить конкуренцію між виробниками та постачальниками;
  • (2) Ліквідувати перехресне субсидіювання для різних категорій споживачів, синхронізувавши цей процес з графіком скасування механізму ПСО;
  • (3) Забезпечити соціальний захист вразливих категорій споживачів за допомогою адресних субсидій безпосередньо таким споживачам;
  • (4) Впровадити стимулююче ціноутворення на послуги з розподілу електроенергії, що має на меті підвищити технічний стан розподільних мереж та якість надання послуг;
  • (5) Спростити процедуру приєднання до електричних мереж та збільшити параметри підключення, як такі, що відповідають стандартним умовам;
  • (6) Неухильно забезпечувати виконання стратегії з інтеграції енергосистеми України з енергосистемою континентальної Євпропи ENTSO-E.
Пропозиції до Концепції державної політики у сфері енергетики та захисту довкілля
Пропозиції до цілі 9.2. 
Пропонуємо вилучити з опису цілі 9.2 наступне:
«Підвищення заходів безпеки атомних електростанцій – це найголовніший наш пріоритет. Ми запровадимо міжнародні стандарти експлуатації енергоблоків атомних електростанцій.»
Замість нього пропонуємо викласти опис цілі в такій редакції:
«Ми підтримуємо розвиток низьковуглецевої енергетики, основою якої в Україні є атомна енергетика, що сприяє збереженню клімату та сталому розвитку суспільства у довгостроковій перспективі у його економічних, соціальних та екологічних вимірах. Саме тому безперервне підвищення безпеки та продовження експлуатації українських АЕС є нашим найголовнішим пріоритетом».
Розділ 1.6 Причини проблеми: Причину 3 «Низька частка відновлюваної енергетики, яка стає дешевшою ніж традиційна в багатьох країнах світу» викласти у такій редакції: «Висока ціна відновлюваної енергетики». Пропонуємо додати Причину 6 «Неефективна робота ринку електроенергії та невиконання положень Третього енергопакету Європейського Союзу (ЄС).»
Розділ 1.7 Показники ефективності політики доповнити такими показниками:
  • створення державою ринкових принципів ціноутворення на ринку і запровадження рівних правил для підприємств усіх форм власності відповідно до положень Третього енергопакету Європейського Союзу (ЄС); • скасування механізму покладання спеціальних обов’язків; • ліквідація перехресного субсидіювання для різних категорій споживачів; • забезпечення соціального захисту вразливих категорій споживачів за допомогою адресних субсидій безпосередньо таким споживачам.
2. Пропонований курс політики:
1. Завдання підцілі 1 «Збільшення конкуренції на енергетичних ринках»: додати «Скасування механізму ПСО і перехресного субсидіювання».
2. Завдання підцілі 2 «Покращення інвестиційної привабливості енергетичного сектора та збільшення інвестицій»: додати «Створення сприятливих умов для залучення інвестицій у всі низьковуглецеві види генерації»
3. Підціль 3 «Збільшення частки електричної та теплової енергії виробленої з ВДЕ» замінити на «Збільшення частки електричної та теплової енергії виробленої низьковуглецевими видами генерації».
Розділ «Заходи» цілі 9.2. доповнити такими завданнями:
Завдання: Розвиток атомної енергетики та атомно-промислового комплексу»
Пропозиції до цілі 9.2. Проект плану реалізації концепції політики. Завдання
В завданні: «Завершення реформування енергетичних ринків (електричної енергії та природного газу)» пропонуємо після п. 4 додати пп. 5 та 6:
Пропозиції до цілі 9.3. Проблема політики. Динаміка проблеми
Пропонуємо вилучити з опису динаміки проблеми наступне:
«Поки що електроенергія з АЕС здається дешевою для ринку і споживачів, однак приховані витрати на атомну енергію накопичуються, і вартість вирішення цих проблем зрештою ляже на бюджет та платників податків»
Замість нього пропонуємо викласти опис динаміки проблеми такій редакції:
«Для атомної енергетики держава досі не забезпечила належний розмір відрахувань і захист від інфляції та девальвації коштів, що перераховуються до Фонду зняття з експлуатації ядерних установок та Фонду поводження з радіоактивними відходами».
Пропонуємо додати: «Збільшення частки ВДЕ призведе до збільшення витрат на створення додаткової інфраструктури».
Розділ 1.6 Причини проблеми: додати Причину 6 «Недостатній розмір відрахувань і відсутність механізму захисту від інфляції та девальвації коштів на зняття з експлуатації ядерних установок та поводження з радіоактивними відходами»
Розділ Заходи Проекту плану реалізації концепції політики виконання завдання «Прийняття змін до первинного і вторинного законодавства щодо розвитку конкуренції на енергетичних ринках» доповнити такими пунктами:
Пропозиції до цілі 9.4.
2. Пропонований курс політики
Завдання до підцілі 4:
  • 1) Перший буліт викласти у такій редакції «Забезпечення зростання частки екологічно чистої вуглецево-нейтральної енергетики в енергетичному балансі країни».
  • 2) Додати буліт: «Збереження частки атомної енергетики на рівні не нижче 50%».
 
Президент Асоціації «Український ядерний Форум» Юрій Недашковський
Почесний президент Українського ядерного товариства Володимир Бронніков

Відправлено до Міністерства енергетики та захисту довкілля України за вих. лист. №18 від 27.01.2020 р.

Завантажити даний документ повністю можна у розділі сайту Асоціації "УЯФ" Позиційні документи за посиланням.